Ранні свідчення про Ісуса з нехристиянських джерел (М.Глегорн)

Свідчення Тацита

Незважаючи на численність свідчень того, що Новий Заповіт - точний історичний документ, який заслуговує на довіру, багато хто так і не може йому повірити без відповідних доказів - незалежних і небіблійних. У передмові до однієї зі своїх книг Ф.Ф. Брюс розповідає про лист від одного християнина, якому друг-агностик сказав, що за межами Біблії немає жодного історичного доведення життя Ісуса, "якщо не враховувати туманних згадок у Йосипа Флавія і йому подібних". Це, пише він Брюсу, "дуже засмутило його і навіть позначилося на його духовному житті". Закінчує він свій лист питанням: "То чи існують додаткові докази - а якщо ні, то чому?" На це питання можна впевнено відповісти: "Так, такі докази існують". Деякі з них ми розглянемо в цій статті.

Почнемо наше дослідження з уривка, який історик Едвін Ямаучи (Edwin Yamauchi) називає "мабуть, найважливішою згадкою про Ісуса поза Новим Заповітом". Розповідаючи, як імператор Нерон вирішив звинуватити християн в пожежі, що знищила Рим в 64 році Р. Х., римський історик Тацит писав:

Нерон підставив винних і піддав найбільш витонченим катуванням тих, кого чернь ненавиділа за їх ганебну поведінку і називала християнами. Початок цьому називанню дав Христос, який був при імператорі Тиберію засуджений до смерті прокуратором Понтієм Пілатом; тимчасово придушене згубне марновірство спалахнуло знову не тільки в Юдеї, де це зло народилося, але також і в столиці…


Що всі ми можемо почерпнути з цієї древньої (і досить неприязної) згадки про Ісуса і ранніх християн? Відзначимо, по-перше, що, за словами Тацита, християни назвали себе так за іменем історичної особистості - Христа (названого істориком на латинський лад). "Засуджений до смерті"- очевидно, йшлося про розп'яття, типовий для римлян спосіб покарання. Сказано, що вирок був винесений прокуратором Понтієм при управлінні Тиберія.Ці слова підтверджують багато зі сказаного в Євангеліях про смерть Ісуса.

Але що нам робити з досить загадковим твердженням Тацита про те, що страта Христа тимчасово придушила "згубне марновірство", яке потім спалахнуло з новою силою не тільки в Юдеї, але також і в Римі? Один історик припускає, що Тацит у цих словах "побічно… свідчить про переконаність ранньої церкви в тому, що Христос, Який був розіп'ятий, потім повстав з мертвих". Незважаючи на те, що це трактування досить абстрактне, воно допомагає пояснити (бо інакше здавалося б досить дивним) трімке зростання популярності релігії, заснованої на поклонінні людині, яка була розіп'ята як злочинець. Та й чим ще можна пояснити таке?

Свідчення Плінія-молодшого

Інше важливе свідчення про Ісуса і раннє християнство ми знаходимо в листах Плінія-молодшого до імператора Траяна. Пліній був намісником імператора Траяна в провінції Віфінія в Малій Азії. В одному зі своїх листів, написаному приблизно в 112 році від Р. Х., він радиться з Траяном про те, як вести судові процеси проти обвинувачених в християнстві. Пліній, за його словами, мав потребу в пораді імператора, так як у християнстві обвинувачувалося безліч людей обох статей, усіх віків і різного соціального стану. Тут же Пліній повідомляє, що йому відомо про цих християн:

…Вони мали звичай в певний день збиратися на світанку і читати, чергуючись між собою, гімни Христу як Богу, і що вони зобов'язуються клятвою не для якого-небудь злочину, але для того, щобне робити крадіжок, розбою, перелюбу, не обманювати довіри, не відмовлятися на вимогу від повернення зданого на зберігання. Після цього (тобто ранкового богослужіння) вони зазвичай розходилися і знову збиралися для прийняття їжі, проте звичайної і невинної… (переклад А. В. Рановича)

Читаючи цей уривок, ми глибше осягаємо деякі цікаві особливості раннього християнства. По-перше, ми бачимо, що для поклоніння християни збиралися в певний призначений день. По-друге, вони поклонялися Христу - отже, твердо вірили в Його божественну природу. Більше того, слова Плінія про те, що вони оспівували Христа як Бога, один вчений пояснює як доказ того очевидного факту, що "на відміну від інших богів, яким поклонялися, Христос був реальною Людиною, що жила на землі". Якщо це так, то Пліній розумів, що християни поклонялися реальній історичній особистості як Богу! І це повністю відповідає новозавітному вченню про те, що Ісус був одночасно Богом і Людиною.

З листа Плінія ми дізнаємося, що ранні християни не тільки вірили в Ісуса як Особистість, але й мали глибоку повагу до Його вчення. Наприклад, Пліній відзначає, що християни "зобов'язуються урочистою клятвою" не порушувати моральні принципи, що беруть свій початок у вченні Ісуса про моральність. А згадка про християнський звичай приймати їжу спільно свідчить про традиції причастя і "вечері братства". Звідси стає зрозуміло, чому християни підкреслювали, що їжа, яку вони вживали, була "звичайною і невинною". Тим самим вони намагалися спростувати звинувачення в"ритуальному канібалізмі". Ранні християни смиренно, але твердо протистояли наклепу на вчення Ісуса. Іноді й ми повинні чинити так само.

Свідчення Йосипа Флавія

Напевно, найбільш примітні згадки про Ісуса за межами Біблії записав єврейський історик першого сторіччя Йосип Флавій. У своїх "Іудейських древностях" він двічі згадує про Ісуса. Друге, більш коротке зауваження ми зустрічаємо в оповіданні про вирок якомусь "Якову", винесений єврейським синедріоном. Цей Яків, пише Йосип Флавій, був братом Ісуса,"так званого Христа". Ф. Ф. Брюс вказує на схожість цього уривка зі словами апостола Павла в Посланні до Галатів (1:19), де той називає Якова"братом Господнім". І, як зазначає Едвін Ямаучі, "мало хто з учених піддавав сумніву" той факт, що цей текст дійсно належить перу Йосипа Флавія.

Не менш цікавий і перший уривок - воістину вражаючий. У цьому тексті, відомому як "Testimonium Flavianum" ("Свідоцтво Флавія"), сказано

У той час жив Ісус, людина мудра, якщо Його взагалі можна назвати людиною. Він… творив дивовижні справи… Це був Христос. Коли Пілат…засудив Його на розп'яття, ті, хто з самого початку полюбили Його, виявилися Йому вірні. На третій день Він сам з'явився…їм живий… І… понині ще існують так звані християни, що іменують себе таким чином по Його імені (Цит. за: Йосип Флавій,"Іудейські древності", переклад Г.Г.Генкеля, т. 2, СПб, 1990).

Чи справді Йосип Флавій написав таке? Більшість вчених вважає, що в цей його текст пізніше (ймовірно, між третім і четвертим століттями від Р.Х.) вніс зміни редактор-християнин.Але чому фахівці вважають, що цей уривок піддався редакції? Справа в тому, що Йосип Флавій не був християнином, і важко повірити, що не християнин міг написати щось подібне.

Наприклад, твердження, що Ісус був мудрою людиною, здається цілком достовірним, але наступне за цим уточнення "якщо Його взагалі можна назвати людиною" виглядає підозріло. Воно дозволяє припустити, що Ісус був більш ніж людиною. Вкрай малоймовірно, що таке б міг сказати Йосип Флавій! Крім того, важко повірити, що цей історик назвав би Ісуса Христом - адже нижче він пише про "так званого" Христа. І, нарешті, слова про те, що на третій день Ісус повернувся до життя і з'явився Своїм учням, переконливо підтверджують факт Його Воскресіння; немислимо уявити, щоб ці слова належали не християнину!

Але, навіть якщо залишити в спокої суперечливі й неоднозначні фрагменти цього тексту, у нас все одно залишиться достатньо інформації, яка підкріплює біблійні свідчення про Ісуса. Ми дізнаємося, що Він був мудрою людиною, яка творила дивовижні чудеса; що Він був розп'ятий за наказом Пілата, але Його послідовники зберегли Його вчення і стали відомі як християни. Якщо ми порівняємо ці висловлювання з подальшою згадкою Йосипа Флавія про Ісуса, званого Христом, то виникне досить виразна картина, яка прекрасно узгоджується з біблійним літописом. Стає все більш очевидним, що "біблійний Ісус" і "історичний Ісус" - це одна і та ж особа!

Свідчення з Вавилонського Талмуду

У Вавилонському Талмуді, зборах єврейських раввіністичних писань, який укладався приблизно між 70-500 рр. від Р.Х., міститься лише кілька прямих згадок про Ісуса. Логічно припустити, що в рамках цього періоду найбільш достовірними з історичного погляду будуть більш ранні тексти, у яких йдеться про Ісуса. Ранній період складання Талмуда - це 70-200 рр. від Р.Х. Найбільш значуща згадка того часу про Ісуса має такий вигляд:

У переддень Великодня повісили Ієшу. І за сорок днів проголосили, що його повинні побити камінням за те, що він займався чаклунством і спокусив Ізраїль…(Цит. за: Талмуд. Мишна і Тосефта. Критичний переклад Н.Переферковіча, Т.1-6, СПб, 1902р.)

Розгляньмо цей уривок. Як ви помітили,у ньому згадується хтось на ім'я "Ієшу". Чому ж ми думаємо, що мова йде про Ісуса? Справа в тому, що в давньоєврейській мові ім'я "Ісус" вимовляється саме як "Ієшу" (або "Ієшуа"). Про що ж у такому випадку йдеться під виразом "повісили"? Хіба в Новому Заповіті не говориться, що Його розіп'яли? Дійсно, йдеться. Але в даному випадку слова "повісити" і "розіп'яти" можна розглядати як синоніми. Наприклад, у Посланні до Галатів 3:13 говориться, що Христос був "повішений", а в Євангелії від Луки 23:39 те саме дієслово вживається стосовно до злочинців, розіп'ятих разом з Ісусом. Отже, в Талмуді говориться, що Ісуса розіп'яли напередодні єврейської Пасхи. Чому ж було проголошено, що Його мали побити камінням? Можливо, так думали вчинити керівники єврейської громади. І якщо це так, то втручання Риму змінило їхні плани.

Ця цитата, крім іншого, повідомляє нам, чому Ісуса розіп'яли. У тексті говориться, що Ісус займався чаклунством і схиляв Ізраїль до відступництва! Оскільки це звинувачення виходить з вельми ворожого джерела, не дивно, що Ісус тут описаний дещо інакше, ніж в Новому Заповіті. Спробуємо ж з урахуванням цього факту зрозуміти, що говорять нам про Ісуса пред'явлені Йому звинувачення.

Цікаво, що обидва цих звинувачення можна знайти і в канонічних Євангеліях. Наприклад, звинувачення в чаклунстві нагадує нам, як фарисеї звинувачували Ісуса в тому, що "він виганяє бісів силою Вельзевула, князя демонів". Але зауважимо: це звинувачення лише підтверджує, що Ісус творив чудеса. Чудеса Ісуса, напевно, були занадто очевидні, щоб їх заперечувати, і Його супротивникам не залишалося нічого іншого, окрім як оголосити їх чаклунством!

Звинувачення ж у закликах до відступництва нагадує ті вірші Євангелія від Луки, у яких єврейські первосвященики стверджували, що Ісус розбещує народ Своїм вченням. Це звинувачення теж підтверджує новозавітні свідоцтва про вчення і служіння Ісуса. Таким чином, якщо уважно прочитати цей талмудичний текст, ми знайдемо підтвердження значної частини того, що вже знали про Ісуса з Нового Заповіту.

Свідчення Лукіана з Самосати

Лукіан з Самосати був грецьким сатириком II століття. В одній зі своїх робіт він так описує ранніх християн:

християни…поклонялися людині, яка була розіп'ята в Палестині за те, що ввела у світ цей новий культ… Більше того, їхній перший законодавець переконав їх у тому, що всі вони брати один одному після того, як вони раз і назавжди відкинули грецьких богів і поклонялися цьому ж розіп'ятому софисту, живучи за його законами…(Цит. за: "Світ Нового Заповіту". Мерілл К. Тенні, International Correspondence Institute).

Лукіан говорить тут про ранніх християн в глузливій формі, але його зауваження про їх віровчителя мають велике значення. Так, Лукіан стверджує, що християни поклонялися "людині", яка "ввела у світ цей новий культ". Зрозуміло, що послідовники високо цінували цю Людину, однак багато Його сучасників розлютилися на проповідуване Ним учення і розп'яли Його.

Лукіан не називає тут ім'я цієї Людини, але ясно, що мова йде про Ісуса. Що ж у Його вченні викликало такий гнів? За словами Лукіана, Ісус учив, що з моменту звернення до цього вчення всі люди стають братами один одному. Саме по собі це виглядає необразливо. Але що включало в себе звернення? Відмова від грецьких богів, служіння Ісусу, життя за Його вченням. Неважко здогадатися, що за таке могли і вбити. І, хоча Лукіан не говорить про це прямо, можна припустити, що для християн Ісус був більше, ніж людина, - адже вони відкинули інших богів і поклонялися Йому!

Висновок

Спробуємо узагальнити те, що ми дізналися про Ісуса з древніх нехристиянських джерел.

  1. І Йосип Флавій, і Лукіан відзначають, що Ісус вважався мудрою людиною.
  2. Пліній Молодший, Лукіан, а також Талмуд свідчать про Нього як про могутнього і всіма шанованого вчителя.
  3. І в Талмуді, і у Йосипа Флавія говориться, що Ісус творив чудеса.
  4. В усіх джерелах розповідається про Його розп'яття: Тацит і Йосип Флавій підкреслюють, що це сталося за Понтія Пілата, а в Талмуді зазначено, що напередодні Великодня.
  5. Цитати з Тацита і Йосипа Флавія дають підстави припускати, що християни вірили в Воскресіння Ісуса з мертвих.
  6. Згідно з Йосипом Флавієм, послідовники Ісуса вірили, що Він був Христом - Месією.
  7. Пліній Молодший і Лукіан вказують, що християни поклонялися Ісусу як Богу!

Ви бачите, як ця невелика добірка древніх нехристиянських джерел підтверджує наші знання про Ісуса, які були почерпнуті з Євангелій. Звичайно, існує і безліч древніх християнських джерел інформації про Ісуса. Але, оскільки історична достовірність канонічних Євангелій не викликає сумнівів, я пропоную вам прочитати для повноти картини і ці свідчення про життя Ісуса.

Примітки

  1. F. F. Bruce, Jesus and Christian Origins Outside the New Testament (Grand Rapids, Michigan: William B. Eerdmans Publishing Company, 1974), 13.
  2. Там само.
  3. Там само.
  4. Edwin Yamauchi, цит. по: Lee Strobel, The Case for Christ (Grand Rapids, Michigan: Zondervan Publishing House, 1998), 82.
  5. Tacitus, Annals 15.44, цит. по: Strobel, The Case for Christ, 82.
  6. N.D. Anderson, Christianity: The Witness of History (London: Tyndale, 1969), 19, цит. по: Gary R. Habermas, The Historical Jesus (Joplin, Missouri: College Press Publishing Company, 1996), 189-190.
  7. Edwin Yamauchi, cited in Strobel, The Case for Christ, 82.
  8. Pliny, Epistles x. 96, cited in Bruce, Christian Origins, 25; Habermas, The Historical Jesus, 198.
  9. ТТам само., 27.
  10. Pliny, Letters, transl. by William Melmoth, rev. by W.M.L. Hutchinson (Cambridge: Harvard Univ. Press, 1935), vol. II, X:96, cited in Habermas, The Historical Jesus, 199.
  11. M. Harris, "References to Jesus in Early Classical Authors," in Gospel Perspectives V, 354-55, cited in E. Yamauchi, "Jesus Outside the New Testament: What is the Evidence?", in Jesus Under Fire, ed. by Michael J. Wilkins and J.P. Moreland (Grand Rapids, Michigan: Zondervan Publishing House, 1995), p. 227, note 66.
  12. Habermas, The Historical Jesus, 199.
  13. Bruce, Christian Origins, 28.
  14. Josephus, Antiquities xx. 200, cited in Bruce, Christian Origins, 36.
  15. Там само.
  16. Yamauchi, "Jesus Outside the New Testament", 212.
  17. Josephus, Antiquities 18.63-64, cited in Yamauchi, "Jesus Outside the New Testament", 212.
  18. Там само.
  19. Існує ще одна версія "Testimonium Flavianum" - арабська версія десятого століття (Bruce, Christian Origins, 41). У 1971 році професор Шломо Пінес (Schlomo Pines) опублікував дослідження цього тексту. Текст цікавий в першу чергу тим, що в ньому відсутні майже всі спірні моменти, які багато вчених вважають більш пізніми християнськими інтерполяціями. "Як відзначають Шломо Пінес і Давид Флюссер (David Flusser) ... цілком імовірно, що жоден з аргументів проти того, що ці слова в оригінальному тексті належать Йосипу, взагалі неприйнятний щодо арабського тексту, особливо якщо врахувати, що в останнього було набагато менше шансів піддатися редакції з боку християнської церкви "(Habermas, The Historical Jesus, 194). В арабському тексті відповідний уривок звучить так: "У цей час жив мудрий чоловік, якого звали Ісус (ла-Ісу), спосіб життя якого був бездоганним і (який) був відомий своєю чеснотою. І багато з юдеїв і з інших народів стали його учнями. Пілат засудив його на розп'яття і смерть, але ті, які були його учнями, не відреклися від його вчення. (Вони) стверджували, що він з'явився їм через три дні після свого розп'яття, і що він був живий. Тому і вважають, що він був тим Месією, про чудесні діяннях якого сповістили пророки". (Цит. за: Kitab al-Unvan. Histoire universelle ecrite par Agapius (Mahboub) de Menbigi. Ed. A.Vasiliev. Part 11 (1) // Patrologia Orientalis, v.4. Paris, 1912, p 471-473. ) (Quoted in James H. Charlesworth, Jesus Within Judaism, (Garden City: Doubleday, 1988), 95, cited in Habermas, The Historical Jesus, 194)..
  20. Habermas, The Historical Jesus, 202-03.
  21. The Babylonian Talmud, transl. by I. Epstein (London: Soncino, 1935), vol. III, Sanhedrin 43a, 281, cited in Habermas, The Historical Jesus, 203.
  22. Habermas, The Historical Jesus, 203.
  23. Див. Євангеліє від Івана 8:58-59 и 10:31-33.
  24. Habermas, The Historical Jesus, 204. Див. Євангеліє від Івана 18:31-32.
  25. Євангеліє від Матвія 12:24. Спостереження почерпнуто з: Bruce, Christian Origins, 56.
  26. Євангеліє від Луки 23: 2, 5
  27. Lucian, The Death of Peregrine, 11-13, in The Works of Lucian of Samosata, transl. by H.W. Fowler and F.G. Fowler, 4 vols. (Oxford: Clarendon, 1949), vol. 4., cited in Habermas, The Historical Jesus, 206.

© 2001 Probe Ministries International

Тисни

Що ти будеш робити, коли доказів стане дуже багато? Віру не можна розглядати на відстані. Звернись до Бога - це допоможе знайти багато відповідей.

Перейти

Задай питання, яке тебе цікавить

Дякуємо за Ваше запитання / коментар! Ми постараємося відповісти Вам якомога швидше! :)

Закрити